Неспокійні тіла в Nome Gallery в Берліні

Разом із галереєю Nome раді анонсувати групову виставку «Неспокійні тіла» з роботами художників із програми The Naked Room.

Лізавета Герман та Марія Ланько обрали для цієї виставки відправною точкою та ключовим — твір Нікіти Кадана (*1982) «Скалічений міф», що поєднує документацію про львівський погром 1941 року з візуальними цитатами з «Книги ідолопоклонства» Бруно Шульца. Також роботи Каті Лібкінд (*1991), яка працює куратором і асистентом для людей із синдромом Дауна, і звертається до однієї з найбільш табуйованих аспектів їхнього життя: сексу. Аліна Копиця (*1983) використовує свої сексуальні практики, як експериментальні, так і інтимні, як сюжет для мультиплікаційних вишивок. Саша Курмаз (*1986) представляє серію трафаретних зображень, взятих із фотографій у книгах з криміналістики. У поєднанні з бронзовими предметами, що нагадують про стародавні скарби, які насправді є зображенням кістяків пальців, вони запрошують глядача до того, щоб зайняти позицію. Левкаси Кристини Мельник (*1993) також відтворюють образи поранених тіл, але більш тонко. Вона витягує фрагменти і передає їх на дерев’яних дошках у давній іконописній техніці левкас, яка передає крихкість тіла Христа. Герої Катерини Лисовенко (*1989) не є ні анонімними, ні замаскованими — це жертви російського вторгнення в Україну. Вражена численними зображеннями замучених тіл, які надходять з фронту та з деокупованих територій, мисткиня використовує їх для своїх композицій. Серія документальних фотографій Олександра Чекменьова (*1969) «Паспорт» зображує людей похилого віку та маломобільних людей українського міста Луганськ, які зазнали жорстокої процедури паспортизації в середині 90-х. Заходячи в їхні домівки, щоб зафіксувати їхні портрети, митець розкриває інституційну владу над тілом та його «природне» розкладання.