The Naked Room at Peremoga

У період новорічних свят галерея The Naked Room у співпраці з коворкінгом Peremoga відкриває тимчасову експозицію робіт з архіву галереї. Експозиція на 5 поверсі щойно відреставрованої історичної будівлі поруч з галерею буде працювати протягом святкових вихідних.

До виставки увійшли фотографії, живопис, об’єкти, текстильні та графічні роботи художниць і художників, з якими The Naked Room співпрацює на постійній основі:

Катя Бучацька, художній метод та коло інтересів якої — захоплення позалюдськими формами життя та досвіду, збій та помилки у сприйнятті та репрезентації мистецьких артефактів, її світ вражає саме власною незбагненністю.

Елена Субач у серії фото «Бабусі на межі раю» використовує техніку колажу, аби помістити бабусь у пейзажі, на який вони очікують. Усі героїні були зняті на релігійних святах і обрядах, популярних на Західній Україні – так званих прощах. 

На полотнах Ольги Гайдаш також об’єкти. Проте — зафарбовані, а отже приховані від очей потенційних глядачів-споживачів. І тому ще більш бажані, як усе недоступне й «дефіцитне». Ба більше, Ольга зафарбовує також і самі плями-зафарбовки. А отже, перетворює кольорову пляму — цей базовий елемент живопису — на штучний товар. Але він доступний лише оптом, у вигляді цілої картини.

Дарія Кузьмич живе між Києвом та Берліном. Працює в різних медіа (живопис, графіка, текстиль, відео, тексти та ін.), які поєднує в інтермедіальних інсталяціях. 

Добриня Іванов збирає реальні і вигадані розповіді, пов'язані зі знайденими об'єктами. Поєднуючи їх, він розвиває сюжет навколо ідеї «правди» і «брехні». У сьогоднішній художній практиці Добрині ці «наративи правди і брехні» стають частиною питання до власних художніх підходів. 

Картини Люсі Іванової це пост-відчуття від побаченого. Люся працює із живописом, вільним від ілюстративності й прямого коментаря. Проте відчуття напруги й буремності ніби вживлене уже в саму поверхню її полотен: у нервозній яскравості, ламкості ліній, хиткості композиції. 

Фото Віктора Марущенка з виставки «Архів» відкривають Україну, яку ми фак- тично не пам’ятаємо. А почасти вже й не розуміємо. Його практика дозволяє нам дуже чесно подивитися на те, що сталося не так давно, але вже встигло спотворитися в колективній пам’яті. 

Саша Маслов продовжує і розвиває довготривалий інтерес фотографа до змар- гіналізованих і невидимих професійних чи соціальних спільнот. Серія «Пані української залізниці» це портрети не скільки соціально-політичного контексту навколо нього. 

Петра Ряску на теренах сучасного українського мистецтва, в першу чергу, ідентифікують як переконливого перформера, вигадливого куратора та вправного організатора. Однак живопис, ба більше — мабуть найконсервативніший його жанр, пейзаж — складає фундамент його художнього мислення. 

Анна Щербина працює переважно з медіа живопису та рисунку, а також відео та інсталяцією. В своїх роботах звертається до візуальних традицій школи рисування в Україні через методи повторення і копіювання.