Це виставка про підваження мовних тактик. Це виставка про ландшафт. Про те, як середовище звужується і розширюється всередині країни, охопленої війною: перехідний, пошматований, розчинений і маркований, полишений і переповнений, пережитий наново ландшафт. У такому складі виставка постала з низки зустрічей і розмов з художниками і художницями у травні–червні цього року.
Війна відкидає на нуль мови.
(Згадка про групу ZERO, Кунелліса, арте повера, Фотріє, Вольса тощо. Під 4:33 війну чутно у найменшому порусі).
Чути мову з нуля.
Детериторізація мови, коли нуль — це місце, а не мовчання.
Попереджувальні написи “Діти”, “Люди”, “Живуть люди і діти” втрачають свою дієвість під обстрілами. Практика вдивляння у страждання інших не зупиняє насильство. З ким ви думаєте поруч? Кого вносите в списки відміни?
(Згадка про Целана, Арендт, Адорно, Габермаса, Сакко тощо).
Питання до Чомскі в ефірі Алі Джі: "Назвіть деякі зі слів".
Звільнення острова Зміїного постає в монохромі. Мапи у міському просторі та вказівники на автобанах затоплені синьою фарбою. Вирва — нова міра масштабу, звуку, ваги. Воронка — нова екосистема.
Стислий перелік дій:
1. Відмова від монохрому під час війни.
2. Винайдення монохрому під час війни.
3. Після монохрому — грибниця.
4. Впізнавання території.
4.1. Розгрібання. Відбирання території у війни.
5. Погляд Касандри у вчорашній день.
6. Інші частини в наступному кварталі. Наступний квартал — це і про час, і про простір.
…
7.1. Те, про що неможливо мовчати, про те треба говорити.
Куратор — Борис Філоненко
Антон Саєнко / Катя Бучацька / Андрій Рачинський / Ярослав Футимський / Катя Лібкінд / Андрій Сагайдаковський