Петру Рясці виповнюється 50 років. За гречною закарпатською традицією ювілей годиться відзначати великою персональною виставкою — місцева спілка художників, до прикладу, з такої нагоди надає своїм авторам приміщення галереї «Ужгород» безкоштовно. The Naked Room, на жаль, не має ані філії в Закарпатті, ані гідної іменинника кількості квадратних метрів, але традиція є традиція. Тож цього року твори Петра Ряски будуть представлені не лише в стінах галереї, а й у 14-ти дружніх просторах на наших любих «золотих» (за що ми невимовно вдячні партнерам). Таким чином ми покажемо цілих дві серії художника, які доволі об’ємно репрезентують практику та, звісно ж, діяння Ряски.
«За словами Ганни їй добре думається дивлячись на гладкий бетон» (2024–25) — нова серія полотен, відео та фото. І перша, де головним героєм є простір готелю Інтурист-Закарпаття. Збудований у 1979 році до Олімпійських ігор у радянській столиці за проєктом угорського архітектора Мігаля Ґере, своїм масштабом та бруталістським характером готель вирізнявся як серед радянського модернізму, так і серед низькоповерхового ужгородського затишку. Попри свій «втомлений» вигляд, готель працює за призначенням і донині. А з 2016 року в ньому розвивається резиденція «Вибачте, номерів немає», заснована Петром Ряскою за участі Антона Варги. За роки повномасштабного вторгнення, резиденція надала прихисток і можливість працювати десяткам художників з окупованих, прифронтових та загрожених регіонів України. І попри темні коридори, лінчевський за духом лобі-бар, запах пересмаженої олії в ресторані, ледве працюючий ліфт та сміттєві купи на деяких поверхах, «гладкий бетон» його стін досі має силу «надихати» гостей резиденції. Для Петра Ряски, натомість, цей простір має дещо інше значення. Як куратор і організатор резиденції, в готелі він ніби посуває свою мистецьку ідентичність у бік. Тут його можна побачити майже винятково за менеджерською роботою — з ноутбуком за столом або з шуруповертом та монтажною стрічкою. А отже поточна серія із робочою назвою «Діяння в готелі» — це ніби необхідне з’ясування стосунків між автором та простором, якому він віддав безліч робочих годин. Вдивляючись у сірі кімнати правильної форми, залишки автентичних меблів, міський пейзаж, зарамований прямокутником балкону, Ряска зіставляє ентропію модерністського простору та вразливість власного тіла зрілого чоловіка. Майже ровесники, вони сходяться у взаємному підважуванні й рухаються в одному напрямку неминучого кінця. Аж як то дивно, крихкість людського тіла тут майже дорівнює міцності бетону, так само як діяння — живопису. Без надмірного замилування і без високого пафосу, це історія про ніжність, яка виникає між особливим простором і особливою людиною.
«Друзям присвячується» (2014–25) — друга представлена в Києві серія — розгортається вулицями Рейтарська, Ярославів Вал, Золотоворітська та Гончара, у районі, який значною мірою сформував нас та нашу спільноту. Живописні портрети друзів і знайомих Ряски, створені під час зустрічей протягом останніх десяти років, тут стають символічною присвятою нашому комьюніті. Усім близьким, кого зараз немає поруч. Тим, хто залишається в місті працювати попри все. Тим, хто захищає нас від окупації на фронті. І, звісно, тим, хто віддав своє життя за те, щоб ми могли робити ювілейні виставки та ласувати закарпатським вином.
Побачити роботи можна буде в Каштан Wine, Збірка, TSVITE TEREN, Dasha Katsurina Studio + Showroom, Zigzag Café, Комета, SYNDICATE, One Tea Tree, Гільда, t.c.pizza, Entropy, attempt, Public Kitchen та The Naked Storage. Відвідування просторів — у стандартні робочі години кожного з них.
