Техніку аплікації художник уперше використав ще 2018 року. Тоді це було монументальне настінне панно «Повалення ідола Перуна Володимиром Великим» для групової виставки «Виховні акти» в університеті Драгоманова, яку адміністрація навчального закладу цензурувала одразу після відкриття.
Перші ескізи до творів, які нині можна побачити в галереї, з’явилися торік. Від знайомої волонтерки Кузнецов отримав повідомлення про потребу у зборі коштів на турнікети — тоді й виникла ідея створити роботи, які можна було б розіграти за донати. Доволі прямі образи — струмінь, кров, вогонь, вода, течії, рух — поступово вилились у фігуративні та абстрактні композиції. Осмислення теперішнього з особистої перспективи втілилося у серію аплікацій і велике панно-ширму.
Працюючи над роботами, Кузнецов зауважив, що у часи світових воєн митці нерідко зверталися до абстракції. «Можливо, — вважає художник, — це відбувається тоді, коли описати реальність словами чи звичними візуальними прийомами неможливо. Межі нашої мови є межами нашого світу. Поза тим, є речі невимовні, містичні. Звернення до абстракції стає спробою зрозуміти, як робота з формою та фактурою матеріалу дозволяє поглянути на світ крізь мову, відмінну від повсякденної, і відкрити нові смисли у сприйнятті того, що нас оточує».
В аплікаціях, як і у своїх настінних розписах, Кузнецов часто використовує три кольори — чорний, білий і червоний. Ця різка, майже архетипова палітра загострює сприйняття форм і сенсів. Вирізані з паперу й картону твори, всупереч очікуваній витинанковій ефемерності, постають вагомими й матеріальними. Папір тут — не випадковий вибір. Його крихкість і тремтливість відсилають до нашої нестабільної реальності, що будь-якої миті може змінитися або згоріти. Це нагадування про особисту відповідальність за хід війни, яка легко затуманюється умовним відчуттям безпеки в тилу.
