The Naked Room у співпраці з резиденцією «Вибачте номерів немає» представлять першу в Києві персональну виставку Олега Перковського «Малюйквітиводи». До експозиції увійшли графічні роботи, створені художником на резиденції у 2023–24 рр. Проте також буде присутня й порожнеча — замість останньої роботи, що над нею Олег працював останні два місяці спеціально для виставки. Праця була призупинена на початку липня, коли художник був мобілізований Ужгородським ТЦК до лав ЗСУ. Сьогодні він проходить КМБ в одному з навчальних центрів в Україні.
«У проєкті «Малюйквітиводи» автор підіймає обговорення кризи теми як у мистецтві, так і під час російсько-української війни. На резиденції ВНН Олег згадує розмову 2012 року з Павлом Яродзьким, котрий наводив приклад художньої практики «Якщо не знаєш, що робити, малюй квіти». Продовжуючи цю розмову про кризу художника вже в сьогоднішньому часі, зокрема в контексті культури регіону Закарпаття та не тільки, Олег художньо опрацьовує візуальні, культурні та економічні аспекти. Варто згадати розфасовки мінеральних вод в 90-х роках Свалявського району, що їх бізнесмени закупляли великими цистернами та десь в Іршаві розфасовували у брендові півтора літрові пляшки. І вже іншу культуру використання цих пляшок як альтернативних місткостей для домашнього закарпатського вина «Ізабела».
Петро Ряска
«Рівно рік тому мені пощастило взяти участь у легендарній резиденції «Вибачте номерів немає», що під кураторством художника Петра Ряски працює в ужгородському готелі Інтурист–Закарпаття з 2016 року. Під час повномасштабного вторгнення резиденція стала загальнонаціональним прихистком для митців з усієї України й, зокрема, з окупованих територій. Вона дала змогу багатьом побути в спокої і безпеці не лише від бойових дій, а й від щоденних ракетних атак та повітряних тривог. Я опинилась там в момент найбільшого особистого розпачу — моє найкраще місто на землі Київ стало мені чужим, я втратила все близьке коло спілкування, а галерея The Naked Room — частину команди і більшість художників та колекціонерів. Сенсу продовжувати цю справу далі я тоді не бачила, й вирішила взяти паузу для себе. На той момент, мабуть, не було кращого для мене місця ніж «сонячне Закарпаття». Все ще Україна, але така літня, спокійна, й тепла.
Там мене одразу огорнуло прийняття й любов місцевої спільноти — ужгородських класиків та резидентів з усієї країни. Разом із Петром Ряскою, Олегом Перковським, Сергієм Дяченком, Юлією Манукян, KAR, Михайлом Мельниченком, Аттілою Гажлінські та Павлом Ковачем старшим ми були поруч, говорили про мистецтво й про біль, готували смачно, пили на сніданок Шаянську, танцювали пристрасно, рахували літаки на балконі ідеально модерністського готелю Інтурист, тинялись містом вдень і вночі! Саме там я почала знову бачити мистецтво й сенс у власній роботі. Саме тоді ми з Петром Ряскою задумали зробити кілька спільних виставок резидентів у Києві. І першою, без сумніву, має бути «Малюйквітиводи» Олега Перковського, адже саме в ній схоплений той стан небезпечної безпечності, який багатьох з нас повернув до життя.
Ця виставка для мене про досвід життя в Україні з усіма його міфологемами та з усіма втратами. Дивлячись на фантастичний пейзаж Карпат, перемальований з легендарних етикеток закарпатських мінеральних вод, неможливо не думати про втрачені степи Херсонщини, поля Луганщини й Кримські скали. Разом з тим, в цих роботах стільки тепла, уваги й праці, що напозір іронічний жест перенесення неіснуючого українського раю з комерційного об’єкту в простір мистецький говорить радше про щиру любов до цієї побитої, але не розбитої країни. У мене є традиція з декількома друзями: по поверненню з відрядження в Україну, купувати пляшечку Поляни Квасової і слати один одному в якості поштівки. А завдяки Олегу Перковському тепер маємо дещо більше за поштівки».
Марія Ланько
«Це певною мірою ескапістський проєкт, робота над яким триває під час війни росії проти України, в час, коли війною просякнуті мало не всі художні сюжети. Малювання краєвидів з етикеток мінеральних вод Закарпаття реферує не лише до відносного спокою в цьому регіоні України, але й до втрати значної частини природного ландшафту та фауни Півночі, Сходу та Півдня держави.
Віртуальний світ етикеток мінеральних вод переносить нас в ідилічний довоєнний стан, а напруга з’являється разом із усвідомленням, що українська природа продовжує знищуватись російськими бойовими ракетами та має ризик продовжити своє існування лише у різного роду зображеннях. Конкретні рисунки пейзажів мають у собі горизонталь, котра, на відміну від вертикалі, все ж не може забезпечувати абсолютний спокій».
Олег Перковський
