Творча практика Кристини у період повномасштабного вторгення почасти розвивалася під впливом 4-х художників: Отто Дікса, Макса Бекмана, Франциско Гойі і Герхарда Ріхтера. В них є близьке художниці відчуття реальності, а також сильний вплив образів — чого вона прагне досягти й у своїх роботах. Під час подорожі в Мадрид, де мисткиня нарешті побачила наживо роботи Франціско Гойї у музеї Прадо, Мельник впевнилась у бажанні створити вівтар. І вже дорогою назад почала його малювати. Це і стало основою для фінальної монументальної роботи на виставці у The Naked Room.
Під час створення вівтаря, Кристина також спиралася на враження від робіт Матіаса Грюневальда, художника доби Північного Відродження. Попри очевидні відмінності у стилі, формі та історичному контексті, художник і художниця мають багато близьких моментів. Грюневальд першим зобразив тіло Хреста вразливим, що для межі 15—16 століть було скандалом. Для Мельник образ тіла і є душею — тому вона й сприймає це тіло як ікону.
З 10 січня ви вже мали можливість побачити першу частину вівтаря в нашому київському просторі — з 14 лютого запрошуємо зрештою споглядати завершений твір Кристини Мельник.
