“Марево” — це, мабуть, найнепевніша виставка в галереї The Naked Room. Її автор, Антон Саєнко, є парадоксальним художником. Він працює з нетривкими й ефемерними матеріялами та формами — перформансом, ленд-артом, інтервенціями в галерейний простір, але робить це як справжній монументаліст. Його роботи зазвичай зроблені зі сміття чи повітря. Однак своїм масштабом вони буквально трансформують простір, в якому знаходяться, та людину, що з ними взаємодіє. Побачити їх наживо, щоправда, щастить не всім, а зберігаються вони у формі документації (фото- та відео-).
Трохи більше року тому ми дізналися, що Саєнко також має студійну практику й займається живописом. Його полотна видавались чимсь геть протилежним окресленому вище підходу. Скрупульозно виписана живописна поверхня із тонкими нашаруваннями різних тонів, що створюють ефект складного й мерехтливого кольору. В полотнах упізнавалась присутність фігуративу. Проте його функція була не окреслити сюжет, а радше навпаки — дедалі більше розмити визначеність від того, що ми насправді бачимо.
Ми запропонували Антону експонувати ці полотна в The Naked Room, він погодився, й ми запланували виставку. Однак згодом ми дізналися, що під “цими полотнами” художник розумів дещо інше, ніж кураторки. Вони продовжили жити в майстерні активним життям, і кожен наш наступний візит в студію дивував новими зображеннями. Антон залишився відданий перформативному підходу до мистецтва, й навіть сьогодні продовжує писати на тих самих полотнах поверх попередніх шарів. Якщо йдеться про зображення, то направду він переписав чи записав свої роботи вже разів зі п’ять. Але насправді він не має наміру створювати зображення, навіть абстрактне, засобами живопису. Антону радше йдеться про живопис-як-такий, якщо розуміти його як безперервний процес культивування кольору.
“Марево” в цьому сенсі стане точкою тимчасової зупинки цього процесу, який ми зможемо зафіксувати наживо в просторі галереї The Naked Room.
