The Naked Room представляє виставку Віталія Кохана “Circa 2020”, яка складається зі скульптур, створених художником у власній майстерні в Харкові протягом останніх трьох років.
Віталій Кохан працює із різними медіа та техніками, але, мабуть, саме в скульптурі найбільш виразно проявляється його мистецька ідентичність. Технічно вимоглива та доволі консервативна формально, в руках Кохана скульптура позбавляється тягаря власної ваги та значущості. Якщо Кохан звертається до погруддя чи статуї, то знижує градус їх традиційності та величі за рахунок вибору простого матеріялу — це може бути картон або пап’є-маше. Коли ж вирішує працювати із “солідними” речовинами — бетоном, чавуном, бронзою — то обирає більш “профанні” сюжети, або невеликі розміри. Таким чином йому вдається справити враження очікуваною виразністю тривимірного мистецтва, та одночасно підважити його пафос.
Виставка в The Naked Room вибудовується, на перший погляд, навколо одного сюжету — жіночої постаті. Галерею заповнюють дівочі фігури приблизно однакової форми. Це видовжені тулуби з доволі умовним або, навпаки, нарочито грубим пропрацюванням окремих частин тіла. Маленькі, середні, великі й величезні панянки представлені в найширшому асортименті. Й від цієї “фемінної” навали складається враження, що художник аж надміру захопився цим нехитрим сюжетом. Жіноча постать є, мабуть, одним з найпопулярніших скульптурних жанрів, від прадавнього мистецтва до високого модернізму, а отже й одним з найтривіальніших. Але Кохан не боїться заходити на територію банального й звертається до нього цілком усвідомлено, як до “нульової форми”, контейнера для цілком іншого мистецького завдання. Професійні скульптори місяцями можуть відточувати деталі моделі, з якої врешті постане фінальний, бажаний й контрольований результат. Кохан відкриває цей процес для несподіваного — помилки, виробничого збою чи вередливого матеріялу. Сам автор називає це “незапланованість поставити на рейки”. Зрештою, традиційна скульптура — це доконаний твір, що своєю єдино-можливо ідеальною формою ховає від глядача особливості свого творення А скульптура коханівська — це відкритий експеримент із набуття певним матеріалом варіянту форми, яка має безлічь потенційностей.
Саме дослідження матеріялу, його характеру, можливостей та неможливостей стає основною рушійною силою в цій роботі. Художнику однаково цікаво працювати з картоном, бетоном та чавуном поряд з класичними деревом, міддю та бронзою. Й наявність цього сировинного розмаю за більш-менш схожої форми відкриває цей процес й для глядача також, наочно демонструючи різницю між плечем з картону та плечем з дерева, та між блиском міді та патиною бронзи. А те, що моделями є жіночі фігури, можливо, є просто даниною традиції — як скульптурно, так і власне модельної.
