Павло Маков — один із головних сучасних українських художників і дуже особливий автор для нашої галереї. За останні роки його роботи приймали Венеційська бієнале, головний у Відні Музейний квартал, незламний Музей Ханенків та Єрмілов Центр у рідному для Павла Харкові.
«Роботи на виставці є частиною довготривалого циклу “Абракадабра”, який Маков розвиває з 2018 року, а у 2025 році випустить у вигляді свого нового артбуку. В “Абракадабрі” Павло продовжує роздуми про місце і місто. Вже після виходу у 2018 році авторської книжки “ДО ПО” часи принесли разючі зміни в усталену образність і світогляд Макова. Увага художника поступово посувалася з людського на стихійне, у чорно-білі відбитки увірвався колір, малюнок майже повністю замінив друк, головною героїнею його робіт замість урбаністичних структур стали одомашнені квіти. Повномасштабна війна закріпила та поглибила цей новий фокус.
Продукт культивації, рослини та квіти височіють над хитким світом своїх творців — у роботах 2020–2024 років, буквально, над фізичними руїнами цього світу. Сьогодні, безумовна краса мистецтва Макова уже невіддільна від мороку реальності, серед якої художник живе і працює. Ружа на одній з останніх робіт — це кущ, дбайливо висаджений у власному саду художника, але він уже не є безпечним і доступним для нього самого. Алое-столітник — символічне дерево роду, який виснажується на наших очах. Замість імен — чорні цятки, а корінням воно сягає прадавніх часів, уособлених тут образом Козака Мамая. На тлі вже не лишилося жодної рукотворної конструкції та міст-лабіринтів, лише абстрактний вир і цілком реальні вирви. Монументальні рослини, що у попередніх ітераціях “Абракадабри” уособлювали непоборну могутність природи, тепер постають провідниками відчуття вичерпності та скінченності», — Марія Ланько та Лізавета Герман.
